Ця дуже рідкісна іграшкова DJ-консоль під назвою «Mix Me DJ» (скоріше навіть – міні-groovebox) з’явилася приблизно в 2004 році. Сьогодні знайти її практично неможливо — пристрій сьогодні справді можна вважати колекційним.
Незважаючи на компактний формат, ця іграшка вражає кількістю вбудованих семплів: звукові ефекти, музичні петлі в стилі lo-fi — усе це в одному корпусі. Корпус із сріблястого пластику, шість червоних миготливих дрампадів додають візуальної динаміки й нагадують справжню DJ-станцію.
Однак, на відміну від більш просунутої моделі Beat Square – Mix Evolution, тут scratch-диск (поворотний диск) має лише базову функцію — він просто відтворює один семпл при обертанні в кожному напрямку, не реагуючи на швидкість прокрутки. Усі звуки — це цифрові семпли з низьким або середнім дозволом, тому чутний характерний «цифровий» шум і спотворення, типовий для 8-бітних пристроїв.
Як і у Mix Evolution, консоль «Mix Me DJ» має невелику клавіатуру на одну октаву, що висувається з корпусу подібно до CD-лотка. Клавіші пропонують 10 пресетів інструментальних звуків і 2 короткі синтезаторні петлі. Елементи керування фонового супроводу стилізовані під панель касетного плеєра, хоча насправді тут лише три кнопки — Play, Pause та Stop.
Фонові патерни виконані в стилях техно та хіп-хоп, містять багато нестандартних синтезаторних тембрів. Кнопки зміни темпу дозволяють регулювати швидкість відтворення семплів (аналогічно питчу на вініловому проигравачі), але кожен новий патерн повертає темп до початкового значення.
На жаль, у цій моделі немає вбудованого вокодера, як у Mix Evolution.
Недоліки та конструктивні особливості
Головний мінус пристрою — відсутність загального регулювання гучності. У стандартному стані консоль звучить дуже гучно й буквально «кричить» з вбудованого динаміка. Хоча гучність фонової музики і дрампадів можна змінювати окремими цифровими кнопками, а для AUX/CD входу передбачено аналоговий регулятор, звук клавіатури і скретч-диску завжди відтворюється на максимумі.
Ще одна проблема — помилки в матриці клавіатури, через які поліфонічна гра стає ненадійною. При одночасному натисканні кількох клавіш можливі збої. Проте завдяки коротким і одно-рівневим семплам це можна компенсувати швидким перебором акордів замість утримання клавіш.
На коробці пристрою вказані бренди Kid’s Com та Happy People, а в США випускалася версія під маркою Kawasaki, яка відрізнялася кольором корпусу.
Основні характеристики
клавіатура на 13 клавіш (висувна панель)
6 пластикових дрампадів із підсвіткою червоними LED-лампами
вбудований монофоничний динамік із легким басом
до 3-нотної полифонії (на практиці — надійний моно)
10 пресетів звуків клавіатури (по 2 на кожну з 5 кнопок)
2 додаткові синтезаторні петлі
21 фоновий музичний патерн
кнопки темпу (+/–) з 16 кроками регулювання
керування в стилі касетного плеєра (Play / Pause / Stop)
роздільне регулювання гучності фону та дрампадів
аналоговий регулятор гучності для входу AUX/CD
scratch-диск з 21 набором ефектів (3 кнопки × 7 режимів)
10 комплектів звуків дрампадів (5 кнопок × 2 режими)
низькорозрядні 8-бітні семпли з характерним lo-fi-шумом
процесор Potex Z0829AA7111 (модуль COB, 42 виводи)
складна ручка для перенесення
функція авто-вимкнення (можливо тільки в демо-режимі)
роз’єм AUX/CD.
— Дивись також: Мікс-інженер і мастерінг-інженер: хто вони, де вчитись і скільки заробляють (2026) —
Сховані функції та модифікації
Всередині пристрою приховано кілька функцій, які можна активувати комбінаціями клавіш. Наприклад, можна додати 7 нових ритмічних патернів або увімкнути регулювання гучності клавіатури. Ентузіасти часто модифікують цю консоль, додаючи:
потенціометр загальної гучності;
гніздо для адаптера живлення з регулюванням напруги;
аудіовиходи і перемикач вимкнення вбудованого динаміка;
діоди для корекції помилок матриці клавіатури;
нові кнопки для ритмів 22-28 та регулювання гучності клавіатури;
ручні регулятори питчу і три підстроювальні резистори для тонкого налаштування.
Загальне враження
Візуально консоль справляє приємне враження — сріблястий корпус із червоною підсвіткою виглядає сучасно навіть сьогодні. Світлові індикатори на дрампадах блимають у випадковому ритмі, створюючи атмосферу «справжньої» вечірки. При натисканні на один дрампад інші гаснуть приблизно на сім секунд.
Проте корпус легко дряпається, а гучний вбудований динамік швидко втомлює слух. До того ж відсутність виходу для навушників і загального регулювання гучності роблять пристрій не найзручнішим для тривалих сесій.
І все ж, для колекціонерів і фанатів звукових іграшок-ретро ця консоль — справжній артефакт епохи ранніх 2000-х, з неповторним lo-fi-шармом, характерними техно-семплами та своєрідною естетикою дешевих синтезаторів.
